Сергій Панич

Незавершена версія, наповнюється
Біографія
1958.07.05

народився в м. Луганськ, УРСР

1977

закінчив Ворошиловградське державне художнє училище (нині Луганське державне художнє училище), м. Ворошиловград (нині Луганськ), УРСР

1983

закінчив майстерню монументального живопису Київського державного художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва й архітектури) (викладачі — Микола Стороженко, Вілен Чеканюк), Київ, УРСР

1988

член Національної Спілки художників України

1988

учасник резиденції в Будинку творчості Спілки художників у с. Седнів Чернігівського району Чернігівської області, УРСР

1989

учасник резиденції в Будинку творчості Спілки художників у с. Седнів Чернігівського району Чернігівської області, УРСР

Роботи зберігаються у колекціях Національного  художнього музею України (Київ, Україна), Сумського художнього музею імені Никанора Онацького (Суми, Україна), Хмельницького обласного художнього музею (Хмельницький, Україна), Центру сучасного мистецтва «Совіарт» Асоціації артгалерей України (Київ, Україна), Євгена Карася (Київ, Україна), Сергія Вакуленка (Київ, Україна).

Опис практики

«Человек и человек.

Человек как универсальная модель мира.

Человек — жест, человек — знак.

В истоках — трагизм, страсти, мятежность.

Через них — к оптимизму и вере»[1].

Сергій Панич, 1989 рік

У цих коротких рядках Сергія Панича, написаних для виставки «7+7» 1990 року, чи не найкраще розкрито суть його творчості, його ставлення до людини, світу, живопису. Панич за характером небагатослівний художник, який уникає коментувати власні роботи.

Сергій Панич належить до покоління художників, яке творчо сформувалося в другій половині 1980-х років. Він родом із Луганська, спочатку навчався у Ворошиловградському художньому училищі, потім у Київському державному художньому інституті. У той час в інституті ще існувала потужна реалістична школа, здобутками якої Панич користується усе своє творче життя. Виставкову діяльність почав 1984 року з участі в республіканських виставках.

Переломним моментом у творчості Панича стала участь у Седневських пленерах 1988 і 1989 років, що їх організували Тіберій Сільваші й Олександр Соловйов. За рік до того він узяв участь у республіканській виставці «Молодість країни» (1987), яка стала проривом на тлі заідеологізованого і нудного реалістичного мистецтва. Там він показав твір «Гра» (1987), у якому вже починає формуватися його власна пластична мова: однофігурні монументальні композиції з низькою лінією горизонту та схиляння до експресивного живопису. У роботах «Поранений птах» (із колекції Національного художнього музею України), «Ми», «Треба йти, або Ходіння по воді» Панич рухається «в бік гіпертрофованої соціальності, що дозволило Олександру Соловйову зарахувати його полотна до вітчизняного різновиду соц-арту. Критик не помітив головного — відсутність іронії, властивої цьому напрямку»[2].

Відсутність іронії або, за влучним висловом Костянтина Акінші, «гріх серйозності»[3] — чи не найголовніша риса творчості Сергія Панича. Навіть там, де іронія здається очевидною, її немає, як немає і політичних конотацій у його роботах. Натомість у них прочитуються релігійні і біблійні ремінісценції, філософські роздуми про світ.

Панич мислить серіями і циклами. Навіть якщо він не задумує серію заздалегідь, його роботи однаково вибудовуються в цикл, бо для нього характерна одержимість ідеєю. Важливий у цьому сенсі його цикл, виконаний на пленері в Седневі 1989 року: роботи «Благання», «Брутальна пісня», «Поранена людина» та ін. У цьому циклі живопис Панича за своєю суттю наближається до експресивного мистецтва. Яскравий «кричущий» колорит, викривлені форми, умовність — усе покликане підкреслити відчуття тривоги, внутрішнього трагізму, страху, болі — почуттів, доведених до крайньої межі. Людина перетворюється на жест, знак, символічне виходить на поверхню. У використанні активного червоного кольору проявляється вплив іконопису[4].

Тоді ж таки, на початку 1990-х, у творчості Панича оприявнюється ще одна важлива риса — бароковість. Художник захоплюється зразками українського бароко: пам’ятниками Києво-Печерської іконописної школи — різними панегіриками, тезами, символіко-алегоричними композиціями[5]. У цей період він часто використовує у роботах тексти, які відіграють важливу декоративну роль і водночас правлять за пояснення до творів.

Важливий етап творчості — серія «Лебедине озеро» (1990–1992), написана під час і після пленеру в Сенежі[6]. Живопис утрачає яскравий колір, поступається графічності, а композиції набирають символічного значення.

Окремою лінією у творчості Панича з’являються «Проекти монументів». Цикл починається з окремих робіт ще в ранніх 1990-х і поступово переростає в масштабну однойменну серію, презентовану 2004 року в «Карась Галереї». У цьому циклі художник намагається осягнути загальнолюдські цінності — життя, смерть, любов — через ідею монумента, спогаду, пам’ятника, які є частиною колективної пам’яті. Сам він пояснює: «Пам’ятники чи меморіали не є архітектурними проектами як такими, однак вони зображувальні проекції таких понять як життя, смерть, любов, журба тощо. У кожному разі глобальність і багатогранність цих понять дає одиноку можливість ніби реально побачити (роздивитися) їх крізь “замкову щілину” — образотворче мистецтво. Проект так і залишиться проектом. Він розвивається і закінчується разом з автором і тому природного гармонійного завершення мати не здатен. Це спроба осягнути ці поняття в образі міфічного пам’ятника або монумента»[7].

У творах Сергія Панича відчувається меланхолійність, трагічне і навіть травматичне екзистенційне переживання дійсності. Ілюзорність світу, неможливість досягнути гармонії, пошуки втраченого раю — ці теми хвилюють його й надалі. Серія «Острів святої Єлени» — чи не найвищий злет його творчості. У роботах прочитуються алюзії на романтичні пейзажі Клода Лоррена з їхньою світлонасиченістю і монументальністю. Панич уникає зображувати людину, показує лише її слід, відбиток, що його зберігають руїни класичної архітектури. Вони символізують людську могутність і водночас хиткість світу. Ілюзорні пейзажі, де природа й руїни тануть у променях сонця на сході, спонукають до роздумів про місце людини у світі, її прагнення і поразки.

Активний період діяльності Сергія Панича закінчився його виставкою 2004 року, після чого митець через серйозну хворобу відійшов від творчості. У творчості Панича є цитування і обігрування традиції, типові для постмодерністського мистецтва, але це радше інтуїтивний рух. Відсутність іронії, серйозне переосмислення стилістики бароко, послідовний розвиток живописної мови — риси, завдяки яким йому належить своє окреме місце в мистецтві «української нової хвилі». Перелік виставок художника невеликий, проте він учасник такого важливого і до кінця ще не осягнутого проекту як «Інтервали» (2000, куратор Валентин Раєвський) та «Перший український проект» на 49-й Венеційській бієнале (2001).

[1] 7×7. 1-е совместное предприятие Украинско-Фюнская художественная выставка. — Оденсе, 1990.

[2] Сахарук, Валерий. [Текст] // Становления: Каталог. — К., 2015. — С. 8, 10.

[3] Акинша, Константин. Венок на могилу украинского постмодернизма: Портфолио. Искусство Одессы 1990-х: Сборн. текстов / Сост. Елена Михайловская, Александр Ройтбурд, Михаил Рашковецкий. — Одесса, 1999. — С. 12–15.

[4] З розмови з дружиною художника Іриною Панич 30 березня 2016 року.

[5] Там само.

[6] Там само.

[7] Панич, Сергій. Мистецькі імпресії: Малярство, графіка, скульптура, інсталяція / Ред. Ірина Блюміна. — К.: Центр «Український дім», галерея «Аліпій», 1994. — С. 75.

Джерела

Художні роботи та Документи
Виставки
1987
Республіканська художня виставка «Молодість країни», 1987
16 квітня 1988 року
Седнівський пленер 1988 року
1988
Республіканська художня виставка 1988 року
1988.07.15
Звітна виставка молодих художників України «Седнів 88»
1988
«Ранок» + «Нямунас», у рамках фестивалю «Молодіжне перехрестя-1988»
1989
Звітна виставка молодих художників України «Седнів 89»
1989
Седнівський пленер 1989 року
1990
Виставка творів Сергія Панича у Виставковому залі муніципалітету м. Ерфурт, галерея «Раїса», 1990
1990
Українське малАРТство 60-80-х
1990.06.09
7+7. Перше спільне підприємство
1990
Babylon
1990.07.07
7+7. Перше спільне підприємство
1990
7+7. Перше спільне підприємство
1990
Три покоління українського живопису, 1990, Оденсе, Данія
1990
7+7. Перше спільне підприємство
1990
7+7. Перше спільне підприємство
1991
Виставка творів Сергія Панича у галереї «Гласність», Нюрнберг, 1991
1991
Нове коло
1992
Виставка галереї «Вєста» творів Сергія Панича у Київському музеї російського мистецтва, Київ, 1992
1992
Час
1992
Виставка творів Сергія Панича спільно з О. Подерв’янським та К. Кунцевичем
1993.10.02
Степи Європи — нове українське мистецтво
1994.02.18
Мистецькі імпресії
1995
Арт-ярмарок
1995
Сергій Панич. Живопис, 1995
1996
Міжнародний арт-фестиваль
1996.05.?
Бієнале сучасного мистецтва і фотографії Vision Art
1997
Пер Гюнт
1998.07.15
Прозорість світу
1999
Preventive Measures
2000.01.25
Ноїв Ковчег. Живопис України другої половини ХХ століття. Тенденції
2000
Інтервали. Космізм в Українському мистецтві в ХХ столітті
2000.05.16
Інтервали. Космізм в Українському мистецтві в ХХ столітті
2000
Інтервали. Космізм в Українському мистецтві в ХХ столітті
2001
Перший український проект, 49-а Венеційська бієнале
2002
The Ukrainians
2004.07.22
Проекти монументів
2004.10.01
Прощавай, зброє!
2006.12.21
Художники малюють. А4, кулькова ручка, 2006–2007
2008.12.24
Художники малюють. А4, кулькова ручка, 2008–2009
2009.09.18
Українська Нова хвиля. Мистецтво другої половини 1980-х — початку 1990-х років
2011.03.11
Живопис 1960–2000-х рр. Із колекції МСМ «Совіарт»
2011.08.23
Незалежні
2011.08.23
20 років присутності
2012.04.27
Міф «Українське бароко»
2012.06.02
Сучасні українські художники, у межах паралельної програми ARSENALE 2012
2013.02.14
Матч-пойнт 88: за мить до нового життя, в рамках FINE ART UKRAINE 2013
2015.09.05
Становлення
2015.09.22
ART-KYIV Contemporary 2015. Десятий щорічний форум художніх проектів. Спецпроект «Музейне зібрання. Українське сучасне мистецтво 1985–2015 рр. з приватних колекцій»
Бібліографія
  1. 20 років присутності / Каталог виставки – Київ: Інститут проблем сучасного мистецтва, 2011.
  2. 7×7. 1-е совместное предприятие Украинско-Фюнская художественная выставка. – Оденсе. – 1990
  3. 7×7. 2-е совместное предприятие Украинско-Фюнская художественная выставка. – Оденсе-Киев – 1991
  4. Af Ole Nørlyng. Ansigtsløftning og udveksling / Af Ole Nørlyng. // Søntag. – 1991. – С. 9.
  5. Art Impressions. Мистецькі імпресії. Малярство, графіка, скульптура, інсталяція. Каталог виставки. – Центр «Український дім», Галерея «Аліпій». – 1994 г. – 166 с.
  6. Begegnung mit der russischen Kunst im Kloster Arnsburg.Moskau-Erfurt. – 1991
  7. Stepy Europy. Nowa Sztuka. Ukraine, Warszawa. – 1993
  8. Авраменко О. «Седнів-88»: поки мистецтвознавці сперечаються… / Олеся Авраменко. // Ранок. – 1988. – №12.
  9. Акинша К. Венок на могилу украинского постмоденизма: Портфолио. Искусство Одессы 1990-х. Сборник текстов / сост. Михайловская Е., Ройтбурд А., Рашковецкий М. – Одесса, 1999. С. 12-15
  10. Баршинова О. «Український Донбас» versus «Втеча з Донбасу» [Електронний ресурс] / О. Баршинова // Мистецький альманах «Артес». – 2015. – Режим доступу до ресурсу: http://artes-almanac.in.ua/art/articles/donkult4.html
  11. Блюміна І. Доробок з українського барбізона. – Вітчизна, 1988, № 12
  12. Вавилон: [каталог виставки] – Москва, 1990. – с.64-67
  13. Вишеславський Г. Сучасне візуальне мистецтво України періоду постмодернізму [Текст] / Гліб Вишеславський // Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст. : у 2 кн. / редкол. : В. Сидоренко (голова), О. Авраменко, В. Даниленко та ін. / ІПСМ АМУ. — К. : Інтертехнологія, 2006. — Кн. 2. — С. 424– 481.
  14. Вишеславський Г.А., Сидор-Гібелінда О.В. Термінологія Сучасного мистецтва. Означення, неологізми, жаргонізми сучасного візуального мистецтва України. – Париж-Київ, 2010. – 416 с.
  15. Вышеславский Г. Седнев – 1988, 1989 / Глеб Вышеславский // Галерея: журнал. – №3/4. – 2006 г. – с. 17-19
  16. Димшиць Е. Седнівський експеримент – часопис Київ, 1989, № 2
  17. Дніпро – 1987. – № 7
  18. Інтервали. Космізм в українському мистецтві ХХ століття – Київ: Видавництво Раєвського, 2000. – 262 с.: іл.
  19. Інтервали. Космізм в українському мистецтві. Частина І /книга-каталог, концепція: Валентин Раєвський. – К., 2000. – 262 ст.: іл.
  20. Історія українського мистецтва: у 5-и т./ НАН України. ІМФЕ ім. М.Т.Рильського; голов. ред. Г.Скрипник, наук. ред. Т.Кара-Васильєва. – К, 2007. – Т. 5: Мистецтво ХХ століття. – 1048 с.: іл.
  21. Київська організація Національної спілки художників України [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://konshu.org/section/painting/pnych-sergiy.html
  22. Комарова І. «Седнів-88»: творче обличчя / Ірина Комарова. // Образотворче мистецтво. – 1988. – №6. – с. 8-10
  23. Лиманская Л. и др. Пространство метафоры. Диалоги. – Творчество, 1989, № 2
  24. Мальовнича Україна. Республіканська художня виставка / Каталог виставок [упорядники – Т.Б. Ржондовська та інші]. – Київ, Спілка художників України, 1988. – 80 с. (згадка на ст. 42)
  25. Мистецтво України ХХ століття – Київ: Асоціація артгалерей України, будівельна компанія “НІГМА”, 1998. – 354 с.
  26. Міжнародний ART фестиваль. Український класичний авангард і сучасне мистецтво – Київ: Асоціація артгалерей України і муніципалітет м.Оденсе, 1996. – 183 с.
  27. Міф «Українське Бароко» / Каталог виставки // Автори статей: Галина Скляренко, Оксана Баршинова. – К.: 2012. – 192 с.: іл.
  28. Незалежні. Нове мистецтво нової країни. 1991-2011/ Каталог виставки – Київ, 2011. – 252 с.
  29. Нове коло / каталог виставки. – Київ, 1991
  30. Сидор-Гибелинда О. Цена победы. “Проекты монументов” Сергея Панича в киевской галерее “Ателье Карась” / Олег Сидор-Гибелинда. // Столичные новости. – 2004.
  31. Петрова О. Мистецтвознавчі рефлексії: Історія, теорія та критика образотворчого мистецтва 70-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст. / Ольга Петрова. – Київ: Видавничий дім “КМ Академія”, 2004. – 400 с.
  32. Петрова О. Ноїв ковчег / Ольга Петрова. – Київ, 2000. – (Проект “Мистецтво України ХХ століття”).
  33. Прощавай, зброє. Каталог до виставки «Прощавай, зброє», Арсенал, 01-14 жовтня, Київ, 2004
  34. Республіканська художня виставка’88 / комплект з 15 листівок. – К., 1989. – Мистецтво
  35. Петрова О. Світ на трьох китах (Седнів-89) // Петрова О. Мистецтвознавчі рефлексії. —К. — 2004.
  36. Сахарук В. Сергій Панич. Становлення / В. Сахарук. – Київ: Huss, 2015. – 18 с. – (каталог виставки)
  37. Сахарук В. Мистецькі імпресії. Малярство, графіка, скульптура, інсталяція / В. Сахарук. – Київ: Центр “Український дім” Галерея”Аліпій”, 1994. – 159 с
  38. Соловйов О. Турбулентні шлюзи: Зб. статей / Олександр Соловйов // Ін-т проблем сучасного мист-ва АМУ. – К.: Інтертехнологія, 2006. – 192 ст.: іл. – Режим доступу до ресурсу: http://www.mari.kiev.ua/PDF/solovev.pdf
  39. Созоненко І. В чисельнику – троє, в знаменнику – людство /Созоненко І. // Вітчизна. – 1990. – № 7, с. 205-208
  40. Соловьев А., Ложкина А. Point Zero. Новейшая история украинского искусства. Новая волна. Ч.1. 1987-1989 / Александр Соловьев, Алиса Ложкина // Спецпроект журнала ТОП10 – Режим доступу до ресурсу: http://spoononthemoon.blogspot.com/2010/03/point-zero_8527.html
  41. Сучасне мистецтво: Наук. зб./Ін-т проблем сучас. мис-ва Акад. мис-в України; Редкол.: В.Сидоренко (голова) та ін.. – «Акта», 2007, – Вип. 4. – 352 с.:іл.
  42. Сучасні проблеми українського молодіжного мистецтва / [Марченко Н., Сільваші Т., Соловйов О. та ін.] // Образотворче мистецтво. – 1987 – № 4. – С. 1-8, 17
  43. Сучасні українські художники. Каталог виставки. – 2012 – Rodovid – A. – 2012
  44. Сучасні українські художники: [каталог виставки] – Київ: Родовід, 2012. – 240 с. – c.136-143
  45. Сучасне мистецтво України періоду незалежності: 100 імен [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: http://www.100artists.com.ua/arts/1394/1396/6943.html
  46. Сучасне мистецтво України періоду Незалежності: 100 імен – Київ: Видавництво «Мысль», 2008. – 640 с. [Каталог]
  47. Українська нова хвиля. Друга пол. 1980-х – поч. 1990-х.: каталог виставки // Упорядкування: Оксана Баршинова. Автори статей: Анатолій Мельник, Галина Скляренко, Оксана Баршинова. – К.: Оранта, 2009. – 224 ст.: іл.
  48. Українська малARTство (60-80 роки) – Київ-Оденсе, 1990. – 141 с.
  49. Художники України: Енциклопедичний довідник /Авт.-упорядник: М.Г. Лабінський. – К., 2006.- 640 с.
  50. Циба Г., Соловйов О. «Матч-пойнт 88». Вспоминая Перестройку [Електронний ресурс] / Г. Циба, О. Соловйов // ART Ukraine. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://www.artukraine.com.ua/a/match-poynt-88–vspominaya-perestroyku/#.V_TSfeiLTIW
  51. Шоста республіканська виставка акварелі та сьома республіканська виставка рисунка /Каталог виставки [упорядники – Малова О.С., Розанова Л.К, інші]. – Київ, Спілка художників України, 1986. – 64 с. (згадка на ст. 47)