Валерія Трубіна. Зимовий спогад про Адмірала. 1991. Полотно, олія. 200 × 300 см

Автор
Роки створення
1991
Розміри:
200 см x 300 см
Категорія:
Живопис
Техніка:
живопис
Матеріали:
олія, полотно
Місце створення:
Київ
Власник
Людмила Березницька
Валерій Сахарук, 1994, Експозиція «Мистецьких імпресій», робота В. Трубіної, кольоровий слайд, розміри невідомі
Сергій Ільїн, 2016, Максим Мамсіков, нар. 1968, Ліхтар, 1994, полотно, олія. Приватна колекція А.В. Березнякова; Валерія Трубіна, нар. 1966, Зимовий спогад про адмірала, 1991, полотно, олія. Приватна колекція Петра Багрія, цифрова фотографія
Опис роботи

Картина «Зимовий спогад про Адмірала» належить до раннього періоду творчості Трубіної. У цій роботі авторка звертається до особистої пам’яті і переживань.

В основі сюжету — особиста історія Валерії Трубіної. Роботу написано через півроку після розставання з художником Олегом Голосієм як спогад про їхні стосунки.

Центральне місце в картині займає залізничний вокзал у селищі Лазаревське поблизу Сочі в Краснодарському краї, куди Трубіна і Голосій приїжджали на відпочинок. Білий пастельний фасад будівлі оточують зелені пальми й кущі. У нижньому правому куті зображено двох молодих людей, які кохаються. Поруч з ними білою фарбою зображено амура, якого Трубіна намагалася замалювати. У верхньому лівому куті зображено рожевого слона (ще одна згадка про Голосія — саме так називали його друзі у сквоті на вул. Паризької Комуни) і ангела. У правому верхньому куті рожевою лінією намальовано квадрат. Як пояснює сама художниця, це розділення світу на матеріальне і нематеріальне.

Картина залишилася недописаною. Недофарбовані лінії, біла площина полотна створюють враження плинності часу, розмитості спогадів, як і самої природи пам’яті.

Живопис відтворено на основі пам’ятної листівки, яка залишилася у художниці з того літа.

Олександр Соловйов про роботу Валерії Трубіної та виставці «Мистецькі імпресії»

Виражені ознаки своєрідного декадансу, недивного в нашу еру – еру постмодерну – притаманні творчості Валерії Трубіної. Роботи її насичені містичним світосприйняттям, притаманним її характеру, духом прерафаелітів чи югендстилю. Чудовиськами в подобі напівзвірів-напівлюдей вигадливих форм і пропорцій, злими й добрими ангелами – ніби героями сучасної есхатологічної казки – заселені чимало її полотен. Вони запам’ятовуються також своєю фактурною розробкою, що дозволяє трактувати її як матеріалізовану інтенцію обмеженого рамою простору, що поширюється вглиб картини: сплощуючи його за рахунок невисокого рельєфу, тобто розвиваючи простір ззовні. Художниця знімає його ілюзорність, «перспективу» фальшивість, як не парадоксально, ще більше фальсифікуючи його образно. Ефективний «містичний» колорит, то заглиблено-присмерковий, то «несамовито» – відкритий, ще одна особливість живопису Трубної.