Нікіта Кадан. «Мешканці Колізею». 2018. Звукова скульптура
Опис роботи
Тема політичного насильства, вбудована в бінарні світогляди, водить нас виставкою в прямий і непрямий спосіб. Ключова робота в цьому плані — «Мешканці Колізею» (2018). Вона з’являється спершу як звуковий твір на початку виставки, але ще без назви і без пояснення аж до самого її кінця, де вона виринає в іншій формі. Звуковий твір — це звук кілька сотень пар дерев’яних черевиків, які крокують по кам’яному мосту (робота на початку виставки не має назви чи текстового опису). Звук відсилає до публічної акції Нікіти Кадана в Регенсбурзі 2018 року. Художник закликав публічно згадати понад 400 в’язнів, які з 19 березня по 24 квітня 1945 року перебували у філії концентраційного табору Флоссенбюрга в приміщенні колишнього колізею в Регенсбурзі. В’язні працювали на відновленні залізничного сполучення і щодня ходили, взуті в дерев’яні черевики, зі свого табору через кам’яний міст до залізниці в Регенсбурзі. За п’ять тижнів десята частина в’язнів померла.
Рішення залишити звуковий твір на початку виставки без назви і без пояснень дозволяє інсталяції вийти за межі первісних намірів і набрати певної подвійності. Це навмисна маніпуляція, яка пропонує прочитувати роботу в контексті відкриття простору, радше з думками про марксистські ідеали, революцію та опір селянства. Історія про фашизм, притаманна первісному змісту твору, розкривається в самому кінці виставки й ускладнює взаємодії, які відбулися після першої демонстрації «Мешканців Колізею». Ця плутанина змушує переглянути твори й переосмислити наслідки фашистської історії й ідеології стосовно українських історичних наративів і сучасних викликів в Україні та в глобальному контексті.
- Гельдхоф, Б. «Камінь б’є камінь»: минуле як нагальне теперішнє // Нікіта Кадан. Камінь б’є камінь. — Київ: Дослідницька платформа PinchukArtCentre, 2021. — 80 с.
