Тара Абдулла Могаммед Шаріф

Робота Тари Абдулли оприявнює досвід жінок з Іракського Курдистану — регіону, де виросла мисткиня, — і зображує те, як вони протистоять насильству, якого зазнають, а також висвітлює їхні історії емансипації.

Інсталяція «ПоМіж» — це дослідження ролі жінок в опорі та відбудові, особливо повоєнній. У роботі представлені загороджувальні металеві листи з постраждалих від війни регіонів України. Ці матеріали досі позначені шрамами від обстрілів, але також символізують стійкість і волю до відновлення. Багато жінок уже залишили свій слід на цих аркушах — видимий чи ні, — але для цієї інсталяції їх також запросили додати нові послання або замальовки, що підкреслюють колективну працю, необхідну для оновлення.

Просторові елементи супроводжуються звуком курдського голосіння — традиційного вираження горя й незламності. Це голосіння, яке виконують курдські жінки під час війни та втрати близьких і рідної землі, є цілющою мелодією. Звук, який відтворюється через динаміки, вбудовані в інсталяцію, підкреслює хоробрість жінок, які використовують свій голос для зцілення. Однак практика голосіння була придушена в Курдистані внаслідок окупації сусідніми країнами й нав’язування ісламських ідеологій, які прагнуть стерти культурну ідентичність та індивідуальне мислення. Жінок, як головних жертв цього культурного утиску, змусили замовкнути, а традиція голосіння не передавалася протягом двох поколінь.

«ПоМіж» критикує суспільні норми, які пов’язують силу й витривалість із чоловіками, а жінкам приписують м’якість і домашній залишок. Використовуючи важкі промислові матеріали, традиційно асоційовані з мужністю, Тара кидає виклик цим гендерним уявленням. «ПоМіж» також пропонує вузький, але потужний шлях і відкриває проблиски сили й відновлення, які з’являються перед обличчям катастрофи, створюючи діалог між жінками України й Курдистану через спільний для них досвід незламності.