PinchukArtCentre

Родріго Ернандес

Родріго Ернандес (Мехіко, Мексика, 1983 р.н.) живе і працює між Лісабоном і Мехіко. Він навчався в Академії образотворчого мистецтва в Карлсруе у Сільвії Бахлі з 2010 по 2012 рр., а також у Академії Яна ван Ейка у Маастрихті у 2013-2014 рр. Протягом останніх років він став учасником резиденцій Laurenz-Haus Stiftung у Базелі (2015 рік) та Cité International des Arts у Парижі (2016 рік). Серед його останніх персональних виставок: «The real world does not take flight», Pivô, Сан-Паулу, 2018; «Shadow of a Tank», Art Basel Statements, 2018; «The Gourd and the Fish», SALTS Basel, 2018; «Stelo», P420, Болонья, 2017; «J’aime Eva», ChertLüdde, Берлін, 2017; «Plasma», Madragoa, Лісабон, 2017; «The Shakiest of Things», Kim?, Рига, 2017; «I am nothing», Heidelberger Kunstverein, Хайденберг, 2016; «Every forest madly in love with the moon has a highway crossing it from one side to the other», Kurimanzutto, Мехіко, 2016; «El pequeño centro», Museo Universitario del Chopo, Мехіко, 2015; «What is the moon?», Bonnefantenmuseum, Маастріхт, 2015; «Go, gentle scorpio», Parallel Oaxaca, Оахака, 2014; «A Sense of Possibility», Weingrüll, Карлсруе, 2014. Нещодавні групові виставки, в яких він брав участь, проходили у центрі Lulu, Мехіко; Sadie Coles HQ, Лондон; ZKM Museum für Neue Kunst, Карлсруе, 2019; Sesc Pompeia, Сан-Паулу; Kunstverein Nürnberg, Нюрнберг; Bonnefantenmuseum, Маастріхт; Gladstone Gallery, Брюссель; MendesWoodDM, Брюссель, 2017; Бієнале Femsa Monterrey, Монтеррей; в рамках Hyperconected – 5-ї Московської бієнале молодого мистецтва, Московський музей сучасного мистецтва, Москва; Museum Haus Konstruktiv, Цюріх; Queer Thoughts, Нью-Йорк, 2016; Kunsthalle Basel, Базель, 2016. Серед майбутніх персональних та групових виставок – Kunsthalle Winterthur, Вінтертур; Gamec, Бергамо; Midway Contemporary, Міннеаполіс та Sala de Arte Público Siqueiros, Мехіко. Родріго Ернандес зацікавлений процесом творення мистецтва на основі конструювання образів (іміджмейкерства). Його художня практика передбачає деконструкцію й поєднання давньої іконографії, історії мистецтва й повсякденних зображень задля вироблення власного формального лексикону. Натхненний ідеєю багатозначності образів, художник покладається на свою уяву й особисті асоціації, які стають ключовим провідником, що допоможе зорієнтуватися в сучасному світі. Інсталяція «Немає нічого сталого. Я нічого не можу втримати в руках надовго» складається з мідних панелей ручної роботи, які зображають минущі моменти близькості й самосвідомості. Ці моменти складно вхопити, адже вони постійно ухиляються від необхідності набути конкретної форми. Роботи розміщено таким чином, що вони складають композицію руки, яка намагається вхопити зображення. У цих роботах Ернандес посилається на техніку й образність монументальних рельєфів, які традиційно виготовляють із тривких матеріалів. Художник поєднує метал — матеріал, який дарує зображенню тривале життя — із особистими, інтимними і плинними сюжетами. Так постає твір, де розрив між формальним і концептуальним виміром ледве помітний.
Родріго Ернандес (Мехіко, Мексика, 1983 р.н.) живе і працює між Лісабоном і Мехіко. Він навчався в Академії образотворчого мистецтва в Карлсруе у Сільвії Бахлі з 2010 по 2012 рр., а також у Академії Яна ван Ейка у Маастрихті у 2013-2014 рр. Протягом останніх років він став учасником резиденцій Laurenz-Haus Stiftung у Базелі (2015 рік) та Cité International des Arts у Парижі (2016 рік). Серед його останніх персональних виставок: «The real world does not take flight», Pivô, Сан-Паулу, 2018; «Shadow of a Tank», Art Basel Statements, 2018; «The Gourd and the Fish», SALTS Basel, 2018; «Stelo», P420, Болонья, 2017; «J’aime Eva», ChertLüdde, Берлін, 2017; «Plasma», Madragoa, Лісабон, 2017; «The Shakiest of Things», Kim?, Рига, 2017; «I am nothing», Heidelberger Kunstverein, Хайденберг, 2016; «Every forest madly in love with the moon has a highway crossing it from one side to the other», Kurimanzutto, Мехіко, 2016; «El pequeño centro», Museo Universitario del Chopo, Мехіко, 2015; «What is the moon?», Bonnefantenmuseum, Маастріхт, 2015; «Go, gentle scorpio», Parallel Oaxaca, Оахака, 2014; «A Sense of Possibility», Weingrüll, Карлсруе, 2014. Нещодавні групові виставки, в яких він брав участь, проходили у центрі Lulu, Мехіко; Sadie Coles HQ, Лондон; ZKM Museum für Neue Kunst, Карлсруе, 2019; Sesc Pompeia, Сан-Паулу; Kunstverein Nürnberg, Нюрнберг; Bonnefantenmuseum, Маастріхт; Gladstone Gallery, Брюссель; MendesWoodDM, Брюссель, 2017; Бієнале Femsa Monterrey, Монтеррей; в рамках Hyperconected – 5-ї Московської бієнале молодого мистецтва, Московський музей сучасного мистецтва, Москва; Museum Haus Konstruktiv, Цюріх; Queer Thoughts, Нью-Йорк, 2016; Kunsthalle Basel, Базель, 2016. Серед майбутніх персональних та групових виставок – Kunsthalle Winterthur, Вінтертур; Gamec, Бергамо; Midway Contemporary, Міннеаполіс та Sala de Arte Público Siqueiros, Мехіко. Родріго Ернандес зацікавлений процесом творення мистецтва на основі конструювання образів (іміджмейкерства). Його художня практика передбачає деконструкцію й поєднання давньої іконографії, історії мистецтва й повсякденних зображень задля вироблення власного формального лексикону. Натхненний ідеєю багатозначності образів, художник покладається на свою уяву й особисті асоціації, які стають ключовим провідником, що допоможе зорієнтуватися в сучасному світі. Інсталяція «Немає нічого сталого. Я нічого не можу втримати в руках надовго» складається з мідних панелей ручної роботи, які зображають минущі моменти близькості й самосвідомості. Ці моменти складно вхопити, адже вони постійно ухиляються від необхідності набути конкретної форми. Роботи розміщено таким чином, що вони складають композицію руки, яка намагається вхопити зображення. У цих роботах Ернандес посилається на техніку й образність монументальних рельєфів, які традиційно виготовляють із тривких матеріалів. Художник поєднує метал — матеріал, який дарує зображенню тривале життя — із особистими, інтимними і плинними сюжетами. Так постає твір, де розрив між формальним і концептуальним виміром ледве помітний.