Нолан Освальд Денніс
Досліджуючи теми деколоніальної політики, історії та продукування знання, Нолан Освальд Денніс цікавляться тим, як педагогічні інструменти перетворюють простір галереї на місце для навчання — клас чи бібліотеку. Їхня нова робота «Піклування» розгортається в трьох суміжних просторах. При вході глядач_ок зустрічає триканальний фільм, що відтворюється у повній тиші. Звуковий супровід фільму долинає з іншої кімнати разом із шумом виставки й виступає як самодостатній аудіотвір. Фільм досліджує історію революційної освіти XX століття як глобального проєкту, де політичні прагнення переплітаються з природними та космічними амбіціями. Він поєднує оригінальні й архівні матеріали з віртуальними зображеннями, схематичними картами та симуляціями земної системи, щоб створити медитативну й спекулятивну рефлексію про весь світ як радикальне прагнення — планету з багатьма світами в ній.
Два сусідніх приміщення виконують роль навчальних кімнат. Вони відображають історію тематичних читальних зал бібліотек, які протягом століть створювалися та змінювалися, щоб краще відповідати уявленням та знанням про світ. Кімнати обладнані бібліотечними меблями, призначеними для розміщення лише одного предмета в двох примірниках. В одній кімнаті на книжковій полиці, натхнені Arca Studorium XVII століття Плаціуса, зберігаються переклади англійською та українською «Педагогіки пригноблених» бразильського педагога Пауло Фрейре. Це подвоєння також повторюється з м’якими глобусами на книжковій полиці та з глобусами, розміщеними на столах у протилежних частинах кімнати.
В іншому просторі розташовані обертальні книжкові шафи XIX століття Мелвіла Дьюї з серії Даннера. Вони переосмислені художником як полиця, що створює нові зв’язки, розміщуючи паралельно з різних сторін два атласи — англійський та український — а також чорну порожнечу. Там, де бібліотеку уявляють як архів загального універсального знання, Освальд Денніс мислять її як простір для створення специфічних множинних зв’язків — місце, де можна опікуватися знанням із порожнечі між світами. Настінний малюнок переосмислює ідею карти як ігрового простору, де можна уявити багато різних світів. Представлені як низка варіантів, схематичні лінії, що з’єднують цю сітку світів, підкреслюють взаємини між різними їх видами, що перевищують можливості будь-якого індивідуального уявлення.
Історія нехтує прихованими, забороненими та нелегальними просторами знання для темношкірих, квір-спільнот, представників корінного населення та робітничого класу. Там, де книгами діляться та поширюють їх серед громади й де, всупереч загальноприйнятому уявленню про бібліотеки як тихі місця, обмінюються знаннями у розмовах, співах, танцях й інших неявних практиках свободи. Робота оприявнює історичні та просторові розриви, подвоєння, проєкції, симуляції та мрії, в яких уможливлюється уявний стан, що його називають вільнішою Землею.
Досліджуючи теми деколоніальної політики, історії та продукування знання, Нолан Освальд Денніс цікавляться тим, як педагогічні інструменти перетворюють простір галереї на місце для навчання — клас чи бібліотеку. Їхня нова робота «Піклування» розгортається в трьох суміжних просторах. При вході глядач_ок зустрічає триканальний фільм, що відтворюється у повній тиші. Звуковий супровід фільму долинає з іншої кімнати разом із шумом виставки й виступає як самодостатній аудіотвір. Фільм досліджує історію революційної освіти XX століття як глобального проєкту, де політичні прагнення переплітаються з природними та космічними амбіціями. Він поєднує оригінальні й архівні матеріали з віртуальними зображеннями, схематичними картами та симуляціями земної системи, щоб створити медитативну й спекулятивну рефлексію про весь світ як радикальне прагнення — планету з багатьма світами в ній.
Два сусідніх приміщення виконують роль навчальних кімнат. Вони відображають історію тематичних читальних зал бібліотек, які протягом століть створювалися та змінювалися, щоб краще відповідати уявленням та знанням про світ. Кімнати обладнані бібліотечними меблями, призначеними для розміщення лише одного предмета в двох примірниках. В одній кімнаті на книжковій полиці, натхнені Arca Studorium XVII століття Плаціуса, зберігаються переклади англійською та українською «Педагогіки пригноблених» бразильського педагога Пауло Фрейре. Це подвоєння також повторюється з м’якими глобусами на книжковій полиці та з глобусами, розміщеними на столах у протилежних частинах кімнати.
В іншому просторі розташовані обертальні книжкові шафи XIX століття Мелвіла Дьюї з серії Даннера. Вони переосмислені художником як полиця, що створює нові зв’язки, розміщуючи паралельно з різних сторін два атласи — англійський та український — а також чорну порожнечу. Там, де бібліотеку уявляють як архів загального універсального знання, Освальд Денніс мислять її як простір для створення специфічних множинних зв’язків — місце, де можна опікуватися знанням із порожнечі між світами. Настінний малюнок переосмислює ідею карти як ігрового простору, де можна уявити багато різних світів. Представлені як низка варіантів, схематичні лінії, що з’єднують цю сітку світів, підкреслюють взаємини між різними їх видами, що перевищують можливості будь-якого індивідуального уявлення.
Історія нехтує прихованими, забороненими та нелегальними просторами знання для темношкірих, квір-спільнот, представників корінного населення та робітничого класу. Там, де книгами діляться та поширюють їх серед громади й де, всупереч загальноприйнятому уявленню про бібліотеки як тихі місця, обмінюються знаннями у розмовах, співах, танцях й інших неявних практиках свободи. Робота оприявнює історичні та просторові розриви, подвоєння, проєкції, симуляції та мрії, в яких уможливлюється уявний стан, що його називають вільнішою Землею.
Виставки
