Марі-Клер Мессума Манланб’єн
Марі-Клер Мессума Манланб’єн створює потужні виразні інсталяції, спираючись на різноманітні системи знань, міфології та ремісницькі традиції. Вона досліджує теми жіночності та зцілення, часто використовуючи древні символи та лікарські рослини, і в такий спосіб проливає світло на історично маргіналізовані чи заборонені практики.
У новому гобелені й імерсивній інсталяції художниця сплітає воєдино сцени, які засвідчують порятунок поранених, тіла, витягнуті з-під завалів, солдатів, що йдуть у бій, та людей, що тікає від воєн та голоду. Усі ці моменти об’єднує пошук кращого майбутнього в різних частинах світу — від Африки та Азії, через Америку та Європу.
Криваво-червоною ниткою пронизані й переплетені різні війни й конфлікти: Ізраїль–Палестина, Росія–Україна, збройні зіткнення в Буркіна-Фасо, Сомалі, Судані, Ємені, М’янмі, Нігерії, Сирії, між Азербайджаном і Вірменією, двома Кореями та іншими країнами. Художниця переконана, що всіх нас проймають ті біди й катастрофи, які змушують людей тікати землею, повітрям чи морем, часто ризикуючи загинути в дорозі. Тим, хто шукає кращого майбутнього, часто відмовляють у прихистку після прибуття до Європи чи Америки, тоді як власни_ць «правильних» документів і паспортів радо приймають усюди.
Гобелен рясніє народними засобами та ліками, створеними художницею для зцілення та заспокоєння. Навколо них стоять таці з інструментами та мікстурами, натхненні традиційною медициною різних регіонів Африки, вкупі з сучасними засобами, переосмисленими художницею. На тацях лежать шприци з порошками й насінням рослин, голки з нитками, готові до використання, компреси, просочені гвоздиковим розчином, чаші з водою — основою життя, — і грудки землі.
Товста червона мотузка, що пронизує всю інсталяцію та з’єднує різні об’єкти, символізує пуповину, яка пов’язує всіх нас, підкреслюючи наше спільне сьогодення. На підлозі — рятувальні ковдри, що наголошують на темах життя, крихкості та взаємозв’язку.
Марі-Клер Мессума Манланб’єн створює потужні виразні інсталяції, спираючись на різноманітні системи знань, міфології та ремісницькі традиції. Вона досліджує теми жіночності та зцілення, часто використовуючи древні символи та лікарські рослини, і в такий спосіб проливає світло на історично маргіналізовані чи заборонені практики.
У новому гобелені й імерсивній інсталяції художниця сплітає воєдино сцени, які засвідчують порятунок поранених, тіла, витягнуті з-під завалів, солдатів, що йдуть у бій, та людей, що тікає від воєн та голоду. Усі ці моменти об’єднує пошук кращого майбутнього в різних частинах світу — від Африки та Азії, через Америку та Європу.
Криваво-червоною ниткою пронизані й переплетені різні війни й конфлікти: Ізраїль–Палестина, Росія–Україна, збройні зіткнення в Буркіна-Фасо, Сомалі, Судані, Ємені, М’янмі, Нігерії, Сирії, між Азербайджаном і Вірменією, двома Кореями та іншими країнами. Художниця переконана, що всіх нас проймають ті біди й катастрофи, які змушують людей тікати землею, повітрям чи морем, часто ризикуючи загинути в дорозі. Тим, хто шукає кращого майбутнього, часто відмовляють у прихистку після прибуття до Європи чи Америки, тоді як власни_ць «правильних» документів і паспортів радо приймають усюди.
Гобелен рясніє народними засобами та ліками, створеними художницею для зцілення та заспокоєння. Навколо них стоять таці з інструментами та мікстурами, натхненні традиційною медициною різних регіонів Африки, вкупі з сучасними засобами, переосмисленими художницею. На тацях лежать шприци з порошками й насінням рослин, голки з нитками, готові до використання, компреси, просочені гвоздиковим розчином, чаші з водою — основою життя, — і грудки землі.
Товста червона мотузка, що пронизує всю інсталяцію та з’єднує різні об’єкти, символізує пуповину, яка пов’язує всіх нас, підкреслюючи наше спільне сьогодення. На підлозі — рятувальні ковдри, що наголошують на темах життя, крихкості та взаємозв’язку.
Виставки
