Валерія Трубіна. Зимовий спогад про Адмірала. 1991. Полотно, олія. 200 × 300 см
Опис роботи
Картина «Зимовий спогад про Адмірала» належить до раннього періоду творчості Трубіної. У цій роботі авторка звертається до особистої пам’яті і переживань.
В основі сюжету — особиста історія Валерії Трубіної. Роботу написано через півроку після розставання з художником Олегом Голосієм як спогад про їхні стосунки.
Центральне місце в картині займає залізничний вокзал у селищі Лазаревське поблизу Сочі в Краснодарському краї, куди Трубіна і Голосій приїжджали на відпочинок. Білий пастельний фасад будівлі оточують зелені пальми й кущі. У нижньому правому куті зображено двох молодих людей, які кохаються. Поруч з ними білою фарбою зображено амура, якого Трубіна намагалася замалювати. У верхньому лівому куті зображено рожевого слона (ще одна згадка про Голосія — саме так називали його друзі у сквоті на вул. Паризької Комуни) і ангела. У правому верхньому куті рожевою лінією намальовано квадрат. Як пояснює сама художниця, це розділення світу на матеріальне і нематеріальне.
Картина залишилася недописаною. Недофарбовані лінії, біла площина полотна створюють враження плинності часу, розмитості спогадів, як і самої природи пам’яті.
Живопис відтворено на основі пам’ятної листівки, яка залишилася у художниці з того літа.
Олександр Соловйов про роботу Валерії Трубіної та виставці «Мистецькі імпресії»
Виражені ознаки своєрідного декадансу, недивного в нашу еру – еру постмодерну – притаманні творчості Валерії Трубіної. Роботи її насичені містичним світосприйняттям, притаманним її характеру, духом прерафаелітів чи югендстилю. Чудовиськами в подобі напівзвірів-напівлюдей вигадливих форм і пропорцій, злими й добрими ангелами – ніби героями сучасної есхатологічної казки – заселені чимало її полотен. Вони запам’ятовуються також своєю фактурною розробкою, що дозволяє трактувати її як матеріалізовану інтенцію обмеженого рамою простору, що поширюється вглиб картини: сплощуючи його за рахунок невисокого рельєфу, тобто розвиваючи простір ззовні. Художниця знімає його ілюзорність, «перспективу» фальшивість, як не парадоксально, ще більше фальсифікуючи його образно. Ефективний «містичний» колорит, то заглиблено-присмерковий, то «несамовито» – відкритий, ще одна особливість живопису Трубної.
